Безпека на дитячих майданчиках

Безумовно, основна відповідальність дорослих по відношенню до дітей — забезпечити для них безпечне середовище, в якому вони могли б грати і розвиватися з мінімальним ризиком для здоров’я і життя. Саме ця ідея лежить в основі створення дитячих ігрових майданчиків.

Але в українській дійсності часто дитячі майданчики навпаки є джерелами небезпеки для дітей. Стан багатьох дитячих майданчиків в Україні є гнітючим. Статистика показує, що щорічно тисячі дітей, граючись на дитячих майданчиках, отримують травми різного ступеня тяжкості. Деякі травми несумісні з життям.

Причина цього — відсутність в нашій країні законодавчих актів, що встановлюють обов’язкову відповідальність виробників і експлуатуючих організацій за забезпечення безпеки дітей на дитячих ігрових майданчиках.

Вимоги стандарту засновані на тому, що поверхня ігрового майданчика, на який потрапляє дитина при падінні з ігрового устаткування (так звана зона приземлення ігрового устаткування) повинна бути обладнана спеціальним захисним покриттям.

У зоні приземлення не можуть застосовуватися жорсткі матеріали (асфальт або бетон), а також матеріали з поганими ударопоглинаючими властивостями (цеглина, камінь, бітумні матеріали, щебінь).

Природні покриття (земля, трав’яне покриття, дерен) також не рекомендуються з огляду на те, що за відсутності належного догляду за такими покриттями їх ударопоглинаючі властивості значно знижуються і такі покриття стають травмонебезпечнимі.

З сипких матеріалів дозволено застосування піску, гравію (але не гранітного відсіву!) фракцією до 8 мм, деревної тирси. При засипці майданчика необхідно забезпечити достатню товщину покриття. Так, для того, що б пісок фракцією 0,2 — 2 мм амортизував удари при падінні, товщина покриття повинна бути не менше 500 мм!